Немного о себе
«Терапевтична спільнота (ТС) — модель соціального навчання позитивному (здоровому) способу життя»
Терапевтичне співтовариство для тих, хто зловживає
психо активними речовинами (ПАР) — це спільнота людей, реабілітація та реадаптація яких відбувається в структурованому певним чином середовищі, готуючись до майбутнього життя без ПАР у сучасному соціумі.
З чим же пов’язана ефективність реабілітаційних програм Терапевтичної Спільноти? Коріння існування ТС варто шукати в умовах організації людського суспільства. Люди здавна проживали в громадах. У громаді формувалися стійкі моральні та етичні цінності. Існували ієрархія і розподіл обов’язків. Для вирішення найважливіших питань проводилися збори громади. Якщо поглянути на сучасне суспільство, то можна помітити, що деякі соціальні групи у своїх нормативних правилах і цінностях суперечать одна одній. Люди, які змушені існувати в кількох соціальних групах, можуть перебувати у стані фрустрації, обумовленої утиском тих чи інших сторін особистості. У цій ситуації людина або шукає такі соціальні групи, морально-етичні цінності яких не суперечать одна одній, або неусвідомлено включається в процес, що зветься адаптивним пристосуванням. Відбувається трансформація цінностей і формування нових установок або зміна старих.
Досить часто людина втрачає здатність до пристосування або, не приймаючи норм даної групи, лише робить вигляд, що пристосувалася. Результатом такої дезадаптивної поведінки стає усвідомлена чи неусвідомлена особистісна криза, яка може штовхати до пошуку групи з деструктивними і ненормативними цінностями.
Який механізм дії Терапевтичної Спільноти? ТС в цій ситуації чітко формулює свої норми і стандарти. У ТС людина повинна навчитися розмежовувати «так» і «ні», розділяти «чорне» і «біле», формувати нові установки і суворо їх дотримуватися. Ключові слова «Дім» та «Родина» цілеспрямовано культивуються у деяких ТС. За час проходження реабілітації кожен його член проходить усі
стадії й фази, постає в безлічі соціальних ролей, пробує
сили в різних галузях життєдіяльності людини. Також існують ротація функцій у межах ієрархії. Терапевтичні спільноти можна розглядати з двох боків. З одного — це складна система, що відтворює соціум, міні-модель суспільної структури. З іншого боку, в ТС все досить просто — тут немає непорозумінь та завуальованості, усе чітко і детально прописано. Відмінністю ТС від соціальних групп є суворо регламентовані норми і правила, обов’язкові для дотримання кожним членом ТС, включаючи персонал.
Модель TC містить дев’ять обов’язкових елементів, які засновані на теорії соціального навчання, що застосовує співтовариство, щоб сприяти поведінковим і світоглядним змінам, а саме: активна участь, зворотній зв’язок членів ТС, рольове моделювання, колективні способи для керівництва індивідуальними змінами, загальні норми і цінності, структурованість і систематичність, відкрита комунікація, взаємини особистості й групи, унікальна термінологія. Дослівно реабілітація — це «повернення до вмінь». У ТС якнайкраще реалізується біо-психо-соціо-духовний підхід. Реабілітаційні заходи охоплюють чотири важливих сфери життєдіяльності людини:
1. Біологічний аспект — це групи активності, передусім
пов’язані з роботою над залежністю, відновленням соматичного статусу, спортивними заходами.
2. Психологічний аспект — це індивідуальні консультування і психотерапія, групова психотерапія, групи почуттів.
3. Соціальний аспект — робота з сім’єю, самообслуговування, самоврядування, збори співтовариства, освіта, трудова діяльність, професійне навчання, соціально-прийнятні форми відпочинку, постреабілітаційна підтримка.
4. Духовний аспект — культура, норми і цінності, виховання, навчання, етика.
Говорячи про ефективність, варто відзначити позитивне співвідношення між кількістю часу, витраченого на програму, і результатами реабілітації.